Восседала дЕвица, а лицо из кремня. Было это давнее, древнее явление. Сердце все же изредко - вЕсело и свЕтло. Тьма держала девицу, в клетке беспросветно. Королевство снежное, царство льда и масок. Не щадила девица для творений красок. То настроит слуг своих, топнет вдруг ногою; то своими слЕзами всех обеспокоит.
Трудно было выполнить все ее мечтания. Сколько не старался кто - тщетны "чертыхания". Всем она была для всех, ею любовались; если трон, кто отнимал - резко пресекалось. Ведь слова ее закон, свет - ее желанья. Остальных все мысли - звон; пусты притязания. Но таки пришла пора, "выпала монета". Прокричала детвора: "Нет ведь в снеге света!". Так крича, и разнося, эту новость стая(птиц): "Королева красоты - от любви ведь тает!".
А любовь была простой, суть вся в басне этой. Весь Дворец, как ларь пустой, когда сердца нет.
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 2851 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
