Когда уйти от отчего порога
Нас побуждает неизбежный час,
Мы смотрим вдаль возвышенно и строго
И, не смущаясь, не отводим глаз,
И верим, что нуждается мир в нас…
В жестоких схватках неизменно верим,
Что проиграть не сможем никогда,
И травим жизнь собаками как зверя,
И мчимся вскачь, не меряя года,
Не оставляя за собой следа…
И мы сильны незыблемою верой,
Что этот мир не совершен без нас,
И наши неподдатливые нервы
Себя не сохраняют про запас,
Мы знаем, что умрем, но не сейчас…
И мудрость, что давала нам советы
Оставили мы где-то на пути,
И без нее мы оказались где-то,
Куда никто не пробовал дойти,
Проторенной дороги не найти…
Себя мы сами часто награждали,
За подвиги, что мир не оценил,
И непонятно, с кем мы в бой вступали,
И кто, в конечном счете, победил…
И нет уже ни доблести, ни сил…
И вновь никто не слушает советов,
Что помудрев, хотим мы дать другим,
И нам ли их судить теперь за это,
Когда и сами не внимали им…
И каждый вновь пойдет путем своим…
Но ни к чему бессмысленность упреков,
И в неизвестность рвемся мы опять,
Не отводя для будущего срока,
Покорно не хотим бессилья ждать,
Не веря вновь, что сможем проиграть…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
